Благодать - ласка

\

У церковнослов'янській мові термін благодать (подібно, як і гр. χάρις) мав декілька значень: \ 1. те, що приємне, красиве (Пс. 45:3; Прип. 3:22; Проп. 7:16); 2. прихильне ставлення, ласкавість, милість (Муд. 3:9; Лк. 2:52); 3. дар, прислуга; 4. вдячність (Кол. 4:6), втіха (Сир. 21:16). \ Щодо богословської сфери, то і в Старому Завіті, і в Новому Завіті благодать - χάρις вживається для означення і Божої ласкавости, і конкретних дарів, через які ця ласкавість виявляється, а особливо найвищого дару, який Христос нам приніс, - дару усиновлення, дару Божого перебування в нас, що й є змістом поняття «спасіння». Термін благодать висловлює також даровитість, тобто незаслуженість Божого дару в Христі. \ Особливість поняття «благодать» полягає в тому, що у ньому переплітаються кілька різних сфер, які не слід відокремлювати: Божа ласкавість завжди висловлюється й пізнається в його дарах, а в Божих дарах не можна різко розмежовувати загальної Божої допомоги від Божого дару самого себе; і кожний Божий дар даровитий, незаслужений, тобто даний нам даром. \ Так, «перебувати в благодаті Божій» (Ді. 13:43) означає перебувати «у Божій ласкавості», а також «у Божому житті». «Коли ж за благодаттю [ми вибрані], то не за діла; інакше благодать не була б благодаттю» (Рим. 11:6) або «ви вже не під законом, а під благодаттю» (Рим. 6:14) означає повну даровитість того дару, а також те, що через цей дар маємо доступ до Божого життя, яке нашими вчинками ми не могли б здобути. У реченні «Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бо ж я працював більше всіх їх, та не я, а благодать Божа, що зо мною» (1 Кор. 15:10) слово благодать означає і конкретну Божу допомогу в поодиноких ділах, і Господнє перебування в душі, що є суттю того, що робить життя християнина тим, чим воно є. \ Рекомендація ІБТП \ Термін благодать треба вживати в таких значеннях: \ 1. Божа даровита ласкавість, милість (Господь нас «покликав своєю благодаттю» - пор. Гал. 1:6, 15); 2. Божа допомога-дари («досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі» - 2 Кор. 12:9); 3. особливий дар Божого життя, Божого перебування в нас («від його повноти прийняли ми всі - благодать за благодать» - Йо. 1:16). \ Одність терміна свідчить про внутрішнє поєднання і взаємодію всіх цих семантичних рівнів. \ Лексему ласка, яку популярно вживають також для всіх трьох рівнів, уважаємо невідповідним еквівалентом терміна благодать, тому що її семантичний наголос стоїть передусім на «ласкавості», а конкретність дару є мов похідним значенням, про яке треба здогадуватись («Господь дарував йому свою ласку»), тимчасом як у терміні благодать онтологічна конкретність Божого дару, Божого життя на першому місці, а в похідний позиції стоїть Божа доброта як обставина, з якої випливає цей дар («Господь дарував йому свою благодать»). У богослов'ї цей другий наголос (благодать як онтологічне Боже перебування в нас) має набагато важливіше сотеріологічне значення - це Боже дарування самого себе даром, не за якісь заслуги, а з любови до нас. \ Слово ласка можна вживати як синонім «ласкавости» й «доброзичливости» (напр., «здобула ласку в Бога», «Бог показав їй свою ласку», «тим знайдеш ласку й доброзичливість в Божих очах і в людських» - Прип. 3:4; пор. Дан. 1:9 і т. п.) або в тих контекстах, де йдеться про загальну допомогу чи дар Божий (напр., «отримав багато ласк від Бога», «зрозумів, яку ласку зробив йому Господь»). \ Типово слово ласка вживається в множині, і можна в такому випадку цілком адекватно замінити його синонімом дар (-и), тоді як термін благодать незвично вживати у множині: наприклад, кажемо «отримав багато благодаті», а не «багато благодатей», і не є адекватним замінити його словом дар.